Слова, слова... Їх безліч є на світі!
Для свого вжитку кожен день берем,
Й формуємо картину невеличку
Найперш про себе: хто ми й чим живем.
Одним бувають ті не зрозумілі.
З їх допомогою знаходимо братів.
Комусь вони яскраво засвітили,
А інший більш їх чути б не хотів.
Слова пекучі роблять ворогами.
Хороші — тих міняють на святих.
Одні, мов ліки, з нами йдуть роками,
А інші — здатні ранити живих.
Смачні, як мед, але чи справді з медом?!
І сумнів є: чи дійсно для добра?
В когось ласкаві у житті є кредом,
А в когось із ненависті і зла.
Слова — як ртуть, а інші — як парфуми.
Хтось радісний від них, а хтось — сумний.
По-різному бринять сердечні струни:
Хтось вишукано каже, хтось простий.
Слова, як джерело у чистім полі,
Почуєш інші — мов загруз в багні.
Слова будують і руйнують долі:
Як пісня, чи як грім у тишині.
В одних ті — щирі, в інших є лукаві,
Одні обіймуть, інші відіпхнуть.
Хтось ними погрузився в власній славі,
А інші — славу Богові несуть.
... Слова, слова... Як їхню суть пізнати,
Правдивий сенс, котрий вони несуть?
Чи щирість є? Обман? Так і назвати,
Розгледівши, що хочуть обмануть.
Слова, слова... Котрі із них узяти?
Прекрасних безліч є на світі слів!
Давайте їх з любов’ю дарувати,
Щоб сонячних було побільше днів!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Вифлеемская звезда - Людмила Солма *) ПРИМЕЧАНИЕ в пояснение:
Не судите строго - этому неприхотливому стихотворению, как Вы видите по дате 06.01.1991г., уже без малого 17-ть лет... но, оно не утратило своей актуальности - в свете общемировых катаклизмов и сумбурности нашей россиийской... все течет переливаясь скорбностью людского долготерпения... и только символ Вифлеемской Звезды - приснопамятной в своей благостной неизменности - из века в век в одно и тоже время... знаменует землянам рождение Христа... единственного и бескорыстного многострадального нашего Мессии - во имя любви и добра...
Давным-давно, а если быть точнее – еще в далекие советские 1971-72гг, мой воспитатель - мой мудрый и добрый, несгибаемо прошедший тяготы невзгод сталинских лагерей, харбинский дедушка - сказал однажды, как мне тогда еще школьнице-комсомолке, показалось совершенно невпопад...
что наступит время, когда на вопрос своих детей – а кто же такой Ленин... родители не смогут дать исчерпывающий ответ... потому, что людская память, истрепав его тогдашнюю значимость, окончательно утратит знание этого имени... но, вот кто такой Христос будут знать и помнить все – от мала и до велика. Как бывают порой прозорливы старые люди...
Иллюстрация взята из Интернета
с поздравительной открытки - по ссылке которой
каждый из Вас может поздравить своих родных и близких
с праздником Рождества Христова:
http://www.invictory.org/ecards/preview.phtml?cat=&id=216
