Изя Шмуль,
США. Колони
Христианин. Люблю Бога. Хочу всегда Его славить.
Прочитано 4002 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Счастливая! Слава Богу, что Ваша жена нашла в Вас заботу и поддержку, а Вы в ней. Комментарий автора: Спасибо,Лариса. Желаю вам огромного счастья, любви и
радости.
Ирина Фридман
2008-02-29 08:18:42
Редкое явление, такие слова от мужчины.
Да хранит вас Бог. Комментарий автора: Спасибо,Ирина.Дай вам Бог слышать подобные слова в свой
адрес и ПОЧАЩЕ!!!
Ася Винтер
2008-02-29 19:15:24
Изя, я тоже восхищаюсь вашим творчеством! Пожалуйста, пожелайте и мне чего-нибудь хорошего! Комментарий автора: Асечка, я вам желаю, чтобы вашу открытость, доверчивость, непосредственность, веру, сердечную чистоту и деткое
очарование, которое, Слава Богу, вы сохранили оценивал не
только Господь. Он то очень это оценивает!!! Желаю, чтобы
как можно больше людей это ОЦЕНИВАЛИ и ЛЮБИЛИ ВАС!!!!!!!
Аминь!
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
Только Бог и Родина моя . - Николай Зимин Еду , еду , еду я домой .
Покидаю край , душе родной .
И прошу: меня не позабудь .
Я вернусь к тебе когда-нибудь
Старым пусть и слабым и больным .
Никому не нужным и чужим .
Только верю , Родина моя
Примет вновь , заблудшего , меня!