Колосья. Поле. Тишина
И сырость позднего тумана.
Мольба о милости слышна:
Средь лицемерия, обмана
И скорби – сохрани зерно,
Укрой от холодов суровых;
Ему быть пищей суждено
Для тех, кто сбросил зла оковы…
Чрез избранных своих, святых –
Ты мир еще благословляешь.
Тепло колосьев золотых –
Как часть потерянного рая…
На горизонте тьма видна;
Прошу – не отними охраны.
И пусть на поле тишина,
Я пред Тобой в проломе стану!
Прочитано 4524 раза. Голосов 5. Средняя оценка: 4.8
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
